Словник Української Мови
Буква
1. Система поглядів, принципів або вчень, що лежать в основі певної теорії, політики, релігії чи ідеології; керівна ідея, концепція.
2. Офіційно прийнята та сформульована сукупність основних положень у галузі військової справи, зовнішньої політики, державного управління тощо, що визначає принципи практичної діяльності.
3. У праві: сукупність правових поглядів, теорій, що впливають на розвиток законодавства та правозастосування.
Приклад 1:
І що для таких краще: ще одна політико-філософська доктрина вселюдського ощасливлення, фінал якої передбачити неважко, чи повернення (хай насторожено-обережне) до перевірених досвідом двох тисячоліть джерел духовного багатства… Для мене такі пошуки видаються плідними, бо й сам я в них…». Як переконливо доводить відомий дослідник сучасної міфології Мірча Еліаде, сьогоднішня людина, навіть арелігійна, «генетично походить від людини релігійної, склалася, сформувалася внаслідок ситуацій, що їх брали на себе її предки».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Моїстська доктрина з’явилася у країні в IV ст. до н. е., але вже наприкінці III ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”