1. (у філософії, зокрема в феноменології Е. Гуссерля) Пов’язаний із доксою; такий, що стосується сфери думки, переконання або правдоподібності, на відміну від аподиктичної (достовірної) очевидності.
2. (у ширшому вживанні) Такий, що ґрунтується на думці, переконанні або суб’єктивному уявленні, а не на беззаперечному знанні чи об’єктивній істині.