1. (заст.) До кінця, повністю, цілком; досконало.
2. (діал.) Обов’язково, неодмінно, непремінно.
доконечне
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Добре, привезу, доконечне привезу! Я таки й думав за вас, щоб наділить вас найновішими книжками.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик () |