доходжати

Приклад 1:
От як став Білий Палянин до літ доходжати, став він собі думати-гадати, про своє життя розважати: «З усіх я, — каже, — вродою вдався, а ще ж бо я долі не діждався. Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати; чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Ви вмiєте iнакших, що їх нiхто не вмiє. Ну, то слухай: Я про Царiвну-Хвилю розкажу. (Починає спокiйним, спiвучим, розмiрним голосом). Якби нам хата тепла та люди добрi, казали б ми казку, баяли байку до самого свiта… За темними борами, та за глибокими морями, та за високими горами то єсть там дивний-предивний край, де панує Урай. Що в тому краю сонце не сiдає, мiсяць не погасає, а яснi зорi по полю ходять, таночки водять. Отож у найкращої Зорi та знайшовся син Бiлий Палянин. На личку бiлий, на вроду милий, золотий волос по вiтру має, а срiбна зброя в рученьках сяє… Ви ж про Царiвну мали. Та зажди!.. От як став Бiлий Палянин до лiт доходжати, став вiн собi думати-гадати, про своє життя розважати: “З усiх я, – каже, – вродою вдався, а ще ж бо я долi не дiждався. Порадь мене, Зiрнице-мати, де менi пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князiвством, чи межи простим поспiльством? Що хiба яка царiвна та була б менi рiвна…” (Починає дрiмати). От i пiшов вiн до синього моря, i розiклав на березi перлове намисто… Вiдай, ви, дядьку, щось тут проминули. Хiба?.. Та ти ж бо вже не заважай! …От i розбiглася на морi супротивна хвиля, а з теї хвилi вилетiли конi, як жар, червонi, у червону колясу запряженi… А на тiй колясi… (Змовкає, зложений сном). Та й хто ж на тiй колясi був?
— Українка Леся, “Лісова пісня”