1. (Про людину) Який досяг повної зрілості, повного розвитку; дорослий, зрілий.
2. (Перен., розм.) Який досяг найвищого ступеня розвитку, сили; повний, справжній, досконалий.
доходжалий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У брамі під зеленавим ліхтарем нас уже зустрічав доходжалий готельний giovinetto поораний алкогольними зморшками чортисько в трикутному капелюсі з пером, якого нахабнувато скинув при нашій появі, нібито нас вітаючи, але насправді вимагаючи подаянь. Доктор цілком рішуче обійшов його, натомість Респондент весело сипонув у бездонну прірву чорного капелюхового трикутника цілою жменею всіляких монет на кшталт австрійських ґрошів, словацьких гелерів чи румунських бані.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикментик () |