Значення
- (Філософія) –
Абстрактна властивість твердження, теорії або гіпотези, яка полягає в можливості їх підтвердження або спростування за допомогою логічних аргументів, емпіричних даних або наукових методів.
- (Філософія) –
У логіці та методології науки — критерій науковості, за якого твердження вважається науковим, якщо воно може бути перевірене та потенційно спростоване.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доказуваність, р. доказуваності, д. доказуваності, з. доказуваність, о. доказуваністю, м. доказуваності, к. доказуваносте