1. Завершити процес мислення, довести думку до кінцевого логічного результату; додуматися до чогось.
2. Додати щось своїм розумом до вже існуючого, сформульованого; розвинути, доповнити чиєсь міркування або ідею.
додумати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А я думала — 3D-анімація…» І однак, здається мені, що цілковита відмова від умовності (сценічної чи екранної), намагання показати все, «як воно є», збіднює уяву глядача, відбирає простір власної інтерпретації та можливість «додумати» свого персонального монстра, люцифера чи маньяка… Моралізую?.. Втім, повернімося до шпалер.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Однак навіть найкращі педагоги воліють не розвивати цю думку далі й уже напевно нікому не дозволять додумати її до кінця. Не претендуючи на остаточну істину, спробуємо просунутися бодай на кілька кроків далі.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Навспинячки тягнешся, бiдне дитя, З усiх своїх сокiв i нервiв — Аж чути, здається, як млосно хрустять Сустави, за зиму завмерлi…,” — спершу був цей вiрш, також недописаний — а слабо було дописати, до кiнця додумати — слабо? — потiм той сон, потiм — усе, що було потiм.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: дієслово () |