Словник Української Мови
Буква
1. Жіноча дитина по відношенню до своїх батьків.
2. (перен.) Жінка, пов’язана з певною країною, містом, народом, ідеєю тощо як з духовною батьківщиною або джерелом свого становлення.
3. (біол.) Клітина, що утворюється в результаті поділу материнської клітини.
Приклад 1:
З Полтави часто приїздила дочка Короленка Софія Володимирівна, вдячна батькові за те, що він урятував під час війни частину полтавського меморіального музею Короленка (десять ящиків вдалося вивезти в нашому багатостраждальному вагончику). Частими гостями музею були художники Василь Касіян і Антін Середа.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
До того ж нині, як бачу, його знову супроводжує ця мавпа, дочка циркового шахрая. Зверни увагу, як липне вона до його плеча, ця медуза… — Наскільки я розумію — кажу це для наших слухачів, — мова про координаторку семінару пані Аду Цитрину… — Так, про цю whore… Він постійно жвиндить про неї.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
XXIV Розбишацька дочка Цілий тиждень лив дощ, як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”