Значення
-
АЛІБІ, невідм., сер. 1. У судочинстві — доказ непричетності особи до скоєння злочину, який ґрунтується на тому, що в момент його вчинення ця особа перебувала в іншому місці.
-
перен. Обставина, факт, що виправдовує кого-небудь, знімає з когось підозру чи відповідальність за щось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алібі, р. алібі, д. алібі, з. алібі, о. алібі, м. алібі, к. алібі