АЛІБІ, невідм., сер. 1. У судочинстві — доказ непричетності особи до скоєння злочину, який ґрунтується на тому, що в момент його вчинення ця особа перебувала в іншому місці.
2. перен. Обставина, факт, що виправдовує кого-небудь, знімає з когось підозру чи відповідальність за щось.