Древослів

Словник Української Мови

послання

Буква

1. Офіційний письмовий документ, що містить звернення, висловлення позиції або настанови від уповноваженої особи чи органу влади до конкретного адресата (наприклад, послання Президента до парламенту).

2. У релігійному контексті — текст, що містить вчення, пророцтва або звернення, яке, за віровченням, передано людям від Бога або божественних істот (наприклад, послання апостолів у Біблії).

3. Застаріле або високе слово, що означає листа, листування або письмового звернення (часто важливого, повчального або любовного характеру).

Приклади вживання

Приклад 1:
«Сродна праця» У першому зошиті щоденників — послання з початку XX ст. : між сторінками знаходимо шкільні твори Катерини Бедризової, учениці феодосійської гімназії.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Мабуть, не треба пояснювати, як читається на схилі віку таке материнське послання. Як відлунює в душі той голос з далекого дитинства… Інтенсивне духовно-естетичне виховання дитини особливо промовисто засвідчено на сторінках щоденника часів війни й евакуації.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
До речі, мешканці Києва та його околиць з давніх-давен мають характерний звичай на свято Воскресіння урочисто поїдати хрін, який виступає символом пана Ph, а те, що Прочитавши найновіше послання, Ада весело блим­ нула зеленими очима і, гли­ боко зсуваючись зі стільця вперед, відповіла: «Jaku tobi — pravu chy livu?» «Обидві», — написав їй Стах і запустив під стіл ліву руку з довгими-предовгими пальцями. Рука певний час просувалася в порожнечі й очікуванні.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів