дхарма

1. У індуїзмі, буддизмі, джайнізмі та сикхізмі — фундаментальне поняття, що позначає всезагальний закон, порядок, основу світобудови, моральний закон, обов’язок, праведність, доброчесність, а також сукупність вчень, що ведуть до звільнення від страждань.

2. У індуїзмі — релігійно-моральний обов’язок, справедливість, закон, що визначає правильний спосіб життя кожної людини відповідно до її віку, статі, соціального стану (варни) та індивідуальної природи.

3. У буддизмі — буддійське вчення як така всезагальна істина; також — будь-яке явище, елемент психофізичного досвіду, що становить потік існування (дгарми).

Приклади вживання

Приклад 1:
Найпоширенішою і найавторитетнішою Дхарма– шастрою були «Закони Ману» («Ману-смріті»), що їх склав, як запевняє традиція, «індійський Ной» — Ману (він уцілів під час всесвітнього потопу і врятував священні тексти Вед). Черпати з них історичну інформацію непросто, адже не можна впевнено сказати, що в них так і залишилось напучуваннями, а що стало нормою життя.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |