Значення
- (Юриспруденція) –
Рід відмінюваного іменника «дія» у множині, що вживається в офіційних документах, звітах або судових процесах для позначення сукупності вчинків, операцій або процедур (наприклад: звіт про виробничі дії, журнал бойових дій).
- (Юриспруденція) –
Розділ, частина великого документа (наприклад, судової справи), що містить окремі процесуальні матеріали або доказа (наприклад: кримінальна справа складається з кількох томів і дій).
- (Література) –
(заст.) Дія, вчинок; також — театральна дія, акт (у драматичному творі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дії, р. дій, д. діям, з. дії, о. діями, м. діях, к. дії
Походження слова (Етимологія)
Слово «дій» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з ідеєю підтримки, захисту та життя. Воно є зворотним утворенням від дієслова, що означає «підтримувати, захищати», у якому виділяється префікс «ді-» та основа іменника, що означає «доля». Цей іменник споріднений з авестійським словом зі значенням «частка», оскським словом у родовому відмінку, що означає «чиясь частина», та тохарським словом зі значенням «давати». Також це слово пов’язують з індоєвропейським коренем, що означає «жити».