1. Множина від іменника “дівчина” — молоді жінки, дівчини або дівчинки.
2. Група, товариство дівчат; жіноча молодь певного кола, місцевості тощо.
3. Розмовне звертання до групи жінок (зазвичай молодих) або дівчат.
дівчата
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Дівчата із олієнь пахнуть млосно льоном, коли, мов квіт, коханцям розкривають тіло, і сонце вибухає божевільним дзвоном, в гучні тарелі хмар вдаряє оп’яніло. Знічев’я затихає в навіженім гімні, немов макуха, що олією спливає, і ллються струмені шалені і нестримні в коріння тіл, у жили лип, у нетрі гаю.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
А тоді вже — всі інші дівчата». Я похвалив його за дотепний силогізм, хоч це, може, й не був силогізм, а тоді, взявши до рук принесену старим чортом Анджеліко мандо ліну, виконав у подарунок своєму гостеві прегарний мадри- галик «Si, si, ch’io v’amoZ » 1 , укладений блаженної пам’яті Клявдіо Монтеверді ще на початку XVII віку.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Наші дівчата і далі недолюблені нами. Будь-які вияви пов ноти буття, цього вічного солодко-гіркого свята з його дарами і дірами, для нас замінило застілля — цей ерзац карнавалу, де надто багато г’ють, їдять і глитають, де «навіть coitus не коїться», де «гузна цвяхами присилено», де «ми йдемо у наступ і грузнем в харчах, і, як лицарі, ляжем кістьми у гостях»1.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”