Словник Української Мови
Буква
1. Спеціаліст, який займається діловодством — веденням ділового листування, оформленням та обробкою документів у канцелярії, установі, на підприємстві; службовець, що відповідає за документообіг.
2. Заст. Книга (журнал, реєстр) для запису офіційних документів, постанов, угод тощо.
Приклад 1:
До всього почував невситиму цікавість, невтишну жадобу знати й розуміти і кожного нового, з ким бачився, силкувався уявити цілком, розпитуючи непомітно його і про нього — цікавився його побутом, поглядами, роботою, постерігав його мрії й захоплення, жадав прийти в той таємничий музей, що людина з себе являє, музей зужитих думок і похованих чуттів, музей спогадів, пережитих тривог і збляклих надій, в той архів людини, де в безлічі шухляд сховані її оперативні плани й діловодство минулих днів. Цікавився тими дрібничками, що в них людина яскравіше виступає, ніж коли промовляє з кафедри — навіть плітками й поговорами, і так цікавився, що міг, не заставши вдома когось і попросившись записку написати, ритись у його столі, в нотатках, у листах, охоплений непереможною пронизливістю, якоюсь клептоманією на свідоцтва чужого існування.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”