ділениця

1. (діалектне) Частина поля, земельної ділянки, яку виділяють для обробітку або використання окремій особі чи сім’ї в межах спільного угіддя; наділ, пай.

2. (історичне) У давньоруському князівському господарстві — частина княжих земель або доходів, яка призначалася для утримання князівської дружини або окремих її членів.

Приклади:

Відсутні