Древослів

Словник Української Мови

діелектрик

[diɛlɛktrɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Фізика) –

    Речовина, яка погано проводить електричний струм, оскільки має дуже малу кількість вільних електричних зарядів; ізолятор.

  2. (Фізика) –

    Матеріал, що володіє здатністю поляризуватися в електричному полі і використовується для ізоляції в електричних та радіотехнічних пристроях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діелектрик, р. діелектрика, д. діелектрикові, з. діелектрик, о. діелектриком, м. діелектрикові, к. діелектрику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів