дідич

Приклад 1:
Ти того не помниш, бо ти ще май малий був, але я добре чую на собі й потепер раховані Флорескулом буки за зрубану не в тому місці деревину… Дідич був грамотний, акуратний і чистий, а який поганий та лютий був до людей! То що ти собі думаєш, таке обірване і ніяке, як оце, що плює перед дзвіницею, і не знати, де йому пуп рубали, може бути май ліпше чи добріше, як румунський жандарм чи учений дідич Ти собі годен надумати, що хтось з постерунку міг би плюватися перед церкви!
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Приклад 2:
На це й свідки знайшлись, сам пан дідич над’їхав. — А что ви, ksieze, — каже, уже за сколыцика обобрались?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”