дідух

1. Символічний сніп збіжжя (зазвичай пшениці, жита або вівса), прикрашений квітами, стрічками та сухими травами, який готували на Різдвяні свята в українській народній традиції; вважався оберегом родючості та благополуччя, його вносили в хату на Святвечір і зберігали до Йордана або Меланки.

2. У переносному значенні — шанований, похилого віку чоловік, старий (заст., діал.).

Приклади:

Приклад 1:
«Бо коли йдеться про трагедії душі людини, то немає значення, хто він — титулований датський принц Гамлет, чи звичайний селянин іван Дідух, що змушений в пошуках щастя полишати рідну землю, аби потім довіку боліти за нею — там, за океаном»[8 – Іванишин В. Син землі: Есе про творчість Василя Стефаника // Наша культура.
— Зеров Микола, “Камена”