діббик

[dibbɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Міфологія) –

    У фольклорі та міфології слов’янських народів — злий дух, нечиста сила, що може вселятися в людей, викликаючи хвороби або неадекватну поведінку; часто асоціюється з істеричними припадками або приступами.

  2. (Психологія) –

    У переносному значенні — про людину, яка поводиться нестримано, шалено, істерично або виявляє нездорову, нав’язливу пристрасть до чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діббик, р. діббик, д. діббик, з. діббик, о. діббик, м. діббик, к. діббик

Більше записів