діацетилен

1. Ненасичена вуглеводнева сполука з двома потрійними зв’язками у молекулі, що має загальну формулу CₙH₂ₙ₋₆; найпростішим представником є бутадіїн (C₄H₂).

2. Загальна назва для класу органічних сполук, у молекулах яких містяться дві ацетиленові (-C≡C-) групи.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |