Древослів

Словник Української Мови

діацетилен

[diɑt͡sɛtɪlɛn] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Хімія) –

    Ненасичена вуглеводнева сполука з двома потрійними зв’язками у молекулі, що має загальну формулу CₙH₂ₙ₋₆; найпростішим представником є бутадіїн (C₄H₂).

  2. (Хімія) –

    Загальна назва для класу органічних сполук, у молекулах яких містяться дві ацетиленові (-C≡C-) групи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. діацетилен, р. діацетилену, д. діацетиленові, з. діацетилен, о. діацетиленом, м. діацетилені, к. діацетилене

Більше записів