діатонічність

1. У музиці: принцип організації звуковисотної системи, заснований на семиступеневій діатонічній гамі, що складається з п’яти тонів і двох напівтонів, розташованих у певному порядку; властивість ладу або гамми бути побудованою на основі діатоніки.

2. У музичній практиці: конкретне проявлення діатонічної системи у творі, мелодії або гармонії, що характеризується відсутністю хроматичних ступенів та альтерацій.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |