дев’ятеро

Кількісний числівник, що означає число дев’ять, але вживається тільки з іменниками, які позначають осіб чоловічої статі, іменники, що мають тільки форму множини, а також із займенниками особистими та зі словами, що позначають дитя.

Назва однієї з карт у деяких народних картярських іграх (наприклад, у “дюраку”).

Приклади вживання слова

дев’ятеро

Приклад 1:
Не дурно, мабуть, іде між людьми поголоска про їх характерство… Утікає од татар, розстеле на воді бурку да й попливе, сидя, на другий берег… Ну, то вже дурниця, що ляхи з переполоху провадять, буцім запорожці ростуть у Великому Лузі з землі, як гриби, або що в запорожця не одна, а дев’ять душ у тілі, що поки його вб’єш, то вбив би дев’ятеро простих, козаків. Може, не зовсім правда й про бурку.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”