Словник Української Мови
Буква
1. Різко, з силою відокремлювати, відривати частину чогось, здирати, обдирати (про шкіру, поверхневий шар тощо).
2. Чіпляючись, зачіпаючись за щось, заважати рухові, перешкоджати; тягтися, волочитися.
3. Розмовне. Наполегливо прагнути кудись, до чогось, продиратися крізь перешкоди.
4. Розмовне. Вступати в бійку, сварку, конфліктувати; битися.
Приклад 1:
Ви, певно, пам’ятаєте, в тому вірші розповідалося про тяжкий, виснажливий путь каравану, що, простуючи до мети, має торувати стежки в незнаних пустошах, дертися крізь терню диких чагарників. Погоничі потерпають від холоду вночі й від нестерпно палючого сонця вдень, їм бракує їжі, мучить спрага, чигають постійні, різноманітні небезпеки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”