1. (біохім., техн.) Прикметник, що стосується денатурації або призначений для її здійснення; такий, що викликає денатурацію (знеприродження) білків, нуклеїнових кислот або інших природних сполук, що призводить до втрати їхньої природної структури та біологічних властивостей.
2. (спец.) Стосований до процесу додавання домішок (денатурантів) до спирту або інших речовин, щоб зробити їх непридатними для пиття чи певного застосування, але не для технічних цілей.