Словник Української Мови
Буква
1. Властивий демону, характерний для нього; такий, що належить демону.
2. Надзвичайно злий, жорстокий, звірський; такий, що нагадує демона своєю сутністю або вчинками.
3. Надприродний, нелюдський, містичний; такий, що має незвичайну, часто зловісну силу або природу.
Приклад 1:
Чи ж довіку не вирваться вже Люду мому з неволі?» І упав він лицем до землі: «Одурив нас Єгова!» І почувся тут демонський сміх, Як луна його слова. XIX Гуркнув грім.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Перемогти апокаліптичного змія й того зі страшними зубами звіра, котрий у пророка Даниїла все -все пожирає, розтоптуючи залишок ногами, є справою тих героїв, котрих Бог у “Книзі Чисел” велить Мойсееві вписати у свій нетлінний список для війни, оминаючи жінок і дітей, що не можуть помножити число святих божих мужів, народжених не із крові, не від плотської похоті, не від чоловічої похоті, а від Бога, як написано: “Не зберу їх соборів із к рові…” Лиш ті спочивають з Богом від усіх своїх справ, а нам, немічним, досить і тої божої благодаті, якщо зможемо виграти бій з маленькими бісиками: часто один малесенький демонський душок збурює в серці страшний бунт і гіркий заколот, що спалює душу, наче пожежа15.
— Тютюнник Григорій, “Вир”