Словник Української Мови
Буква
1. Група уповноважених представників, обраних або призначених для участі у зборах, переговорах, урочистостях або для виконання інших доручень від імені колективу, організації чи держави.
2. Офіційне доручення, повноваження або мандат, який отримує така група представників для виконання певних дій (застаріле значення).
Приклад 1:
Наша маленька делегація (Соломія Павличко, Наталка Шумило і я) виглядала на загальному тлі незле, передусім завдяки Соломії Павличко з її блискучим знанням англійської мови, ерудицією, аналітичним розумом і сучасним поглядом на речі. Брістоль — Бірмінгем — Оксфорд — те, що промайнуло перед моїми очима.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Грудень 1918 p. Делегація німців їде до Москви. Ми її пропустили Хотіли відбити у Махна 8 Павлоград, не ми, а Павлоградський полк.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”