Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний державний акт, закон або постанова вищого органу влади, що має обов’язкову силу; указ.
2. Документ, що надає право на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, а також сама ця відпустка (розмовне, скорочене від “декретна відпустка”).
3. У Римській імперії — наказ імператора, що мав силу закону.
4. У революційній Франції наприкінці XVIII століття — постанова Конвенту, що мала силу закону.
Приклад 1:
Kopocmoeu.ee М. А. Декрет Сети I из Наури // Истор.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
В іншій своїй роботі С. Голубєв наводить наступний аргумент – королівський декрет, датований 1 бе- a 290b Жиленко І. В. 975 Ісаєвич Я. Д. Нове джерело про історичну топографію та архітектурні па- м’ятки Стародавнього Києва // Київська Русь: культура, традиції.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”