1. Людина з ознаками фізичної чи психічної дегенерації; той, хто має спадкові відхилення в розвитку, що ведуть до виродження.
2. У розмовному вживанні — особа з моральними чи інтелектуальними вадами; виродок, відмінений негативними якостями.
дегенерат
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«В мене так-таки нічогісінько нема спільного з нею, — подумав собі Андрій і саркастично додав: — Я — продукт сучасної цивілізації, я дегенерат, я декадент, я людина з fin de siecle[6], я неврастенік, а вона — вона така некультурна баба, що навіть неврастенії не надбала… дарма що в неї епілепсія». По цій подуманій мові студент тихо засміявсь, але потім несвідомо зітхнув.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Богом сотворений дегенерат.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
Моїх товаришiв легко пiзнати: доктор Тагабат, Андрюша, третiй — дегенерат (вiрний вартовий на чатах). Чорний трибунал у повному складi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |