де-де

1. У деяких місцях, іноді, зрідка (про те, що трапляється не скрізь або нечасто).

2. Дуже рідко, майже ніде (підсилює значення нечисленності або унікальності).

Приклади вживання

Приклад 1:
Де-де бли­ща­ло по ха­тах світло, хоч і ти­хо бу­ло: людсько­го го­мо­ну не чут­но, до­но­си­лось тільки глу­хе ва­лу­ван­ня со­бак. Над­ворі ти­хо, хо­лод­но; мо­роз ска­женів і да­вив так, аж зорі пля­са­ли; під но­га­ми рипів сніг… Щоб не змерз­ну­ти, Луш­ня пішов швид­ше.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Як буду вмирати, то прийду, як звiр, до лiсу, – отут пiд дубом хай i поховають… Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти, як сива голова моя схитнеться?.. Де-де! ще й не такi були дуби, та й тiї постинали… Зеленiй же хоч до морозу, кучерявий друже, а там… чи дасть бiг ще весни дiждати?.. (Стоїть, смутно похилившись на цiпок). поволi вибирає напiвзiв’ялi квiтки з пожатого жита i складає їх в пучечок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: прислівник () |