Значення
- (Історія) –
(історичне) У Київській Русі та деяких інших слов’янських державах — титул правителя, князя, володаря; також особа, що носить цей титул.
- (Історія) –
(історичне) У деяких тюркомовних народів — титул вождя, правителя; особа, що носить цей титул.
- (Лінгвістика) –
(переносне значення, розмовне) Про того, хто поводиться владно, наказуючи або розпоряджаючись; володар, господар (у певній ситуації).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дата, р. дати, д. даті, з. дату, о. датою, м. даті, к. дато
Походження слова (Етимологія)
Слово «дати» походить від праслов’янського *dati, що означає «давати». Воно споріднене з латинським дієсловом dare «давати», від якого походить також слово «дата» (буквально «видана»). У багатьох індоєвропейських мовах є відповідники: російське «дать», польське «dać», німецьке «geben» (хоча це інший корінь), англійське «give» (також інший корінь). Таким чином, «дати» — це давнє слово, що сягає корінням у спільну індоєвропейську спадщину.
Приклади з художньої літератури
-
Дала мені мати корову
Та на мою бідну голову:
До корови треба рано встати,
Я ж, молода, іще хочу спати!
Ой, виломлю хворостину з тину
Та пожену корову в долину,—
Гей же,: гей же, корова до вовка,
Нехай буде спокійна головка.
Я ж думала вовки жарти знають,
Аж погляну — корову вминають,
Я ж думала, що вовоньки з постом,
Аж із’їли коровоньку з хвостом!— Олена Пчілка