Значення
- (Побут) –
Те, що дарується, подарунок; об’єкт, який добровільно передається однією особою іншій безкоштовно, як вияв уваги, любові, поваги або вдячності.
- (Психологія) –
Здібність, талант, природжений чи набутий хист до певної діяльності, вміння, яке виділяє людину серед інших.
- (Філософія) –
Щось цінне, важливе, що людина отримує від природи, життя або долі (наприклад, здоров’я, краса, свобода).
- (Релігія) –
У релігійному контексті — благодать, особлива милість або здібність, дана від Бога.
- (Історія) –
Застаріле значення: податок, данина, внесок (переважно в історичному контексті).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дар, р. дару, д. дарові, з. дар, о. даром, м. дарі, к. даре
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘дар’ походить від праслов’янського *dar, яке пов’язане з дієсловом *dati (‘дати’). Це слово означає ‘подарунок’ або ‘те, що дається’. Воно має відповідники в багатьох слов’янських мовах, наприклад, російське ‘дар’, болгарське ‘дар’, польське ‘dar’. Також воно споріднене з грецьким ‘doron’ (подарунок) та вірменським ‘tur’ (подарунок). В українській мові від цього кореня утворено багато слів, таких як ‘дарувати’, ‘подарунок’, ‘даровий’.