даосизм

1. Філософсько-релігійне вчення, що виникло в Стародавньому Китаї в середині I тисячоліття до н.е., основою якого є принцип Дао (Шляху) як першоджерела, закону існування всесвіту та людини; даоська філософія.

2. Сукупність релігійних практик, ритуалів, вірувань та інституцій (релігійний даосизм), що сформувалися на основі давньокитайської філософії даосизму, з культом божеств, вірою в безсмертя та магічні практики.

Приклади:

Приклад 1:
Термін «даосизм» походить від поняття Дао («шлях»), яке використовували всі філософські школи Китаю, хоча кожна з них розуміла його по-своєму. Для даосів Дао — універсальний закон природи, першопричина всього сущого, основа буття.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”