Словник Української
1. Дія за значенням дієслова з’явитися; поява когось або чогось, виникнення в певному місці або в певний час.
2. (у релігійному контексті) Явище, образ, що є людському оку в надприродному вигляді; божественне відкриття, явлення.
3. (у філософії та літературознавстві) Втілення, матеріалізація ідеї або образу; епіфа́нія.
1. (у християнській традиції) такий, що з’явився, був явлений людям у видимому образі (переважно про Бога, Богородицю, святих, ангелів або чудотворні ікони).
2. (у назвах храмів, місць, ікон) присвячений релігійній події Богоявлення або іншій події, де було явлення (наприклад, “З’явленська церква”).
1. У філософії та релігії — те, що є доступним для сприйняття, видимий образ або втілення сутності, ідеї; явище в особливому, часто вищому сенсі.
2. У літературі та мистецтві — унікальний, видатний образ, персонаж або творча індивідуальність, що сприймається як явище.
3. У розмовній мові — про людину або рідкісну подію, що вражає своєю незвичайністю, масштабом або значенням; феномен.
1. Стати видимим, помітним; показатися, виникнути в полі зору.
2. Виникнути, почати існувати або відчуватися; виникнути як нове явище, стан, почуття тощо.
3. Прибути, прийти кудись, приїхати в певне місце (часто несподівано або в певний час).
4. Бути опублікованим, надрукованим, оприлюдненим; стати доступним для огляду чи читання (про твір, статтю, оголошення тощо).
Синонім до «явище»
1. У філософській термінології Григорія Сковороди — видима, матеріальна сторона буття, зовнішній прояв речі або явища, що протиставляється його внутрішній, істинній сутності (“сродності” або “натурі”).
2. У ширшому вживанні — зовнішній, часто обманливий вигляд чогось, видимість, феномен, що не відповідає суті.
1. У філософії та релігії — втілення, матеріальне виявлення божественної сутності, духу або надприродної сили в видимій формі; явлення.
2. У культурології та мистецтві — рідкісне, незвичайне явище, феномен, що привертає увагу своєю унікальністю або винятковістю (наприклад, про митця або твір мистецтва).
3. У повсякденному вживанні — видатна, вражаюча постать або явище, що викликає подив і захоплення.
Скупчений, збитий у юрбу, згуртований у натовп.
це дієприкметник, утворений від дієслова з’юрмитися. Він описує стан людей або об’єктів, що зібралися у велику, тісну групу (юрму)
1. Зібратися в юрму, натовпитися в одному місці (про людей, тварин).
2. (перен.) Зібратися, скупчитися щільною масою (про хмари, дим тощо).
1. Те саме, що юрма, натовп.
Слово утворене від дієслова з’юрмитися (скупчитися, зібратися юрмою) за допомогою суфікса -иськ-. Зверніть увагу на обов’язкове використання апострофа після «з», оскільки префікс закінчується на твердий приголосний перед йотованим «ю»
2. (заст., діал.) Загальна назва для глухого, зарослого лісом місця, нетрів, важкопрохідного хаща або болота.
1. (про волосся, шерсть) Зібраний, зчесаний у щільний, об’ємний пучок, кучму або схожу масу.
2. (перен., розм.) Збентежений, збожеволілий від надмірної кількості справ, думок або інформації.