Словник Української
1. Встановлювати, дізнаватися щось, виявляти справжній стан речей шляхом розпитування, дослідження, аналізу.
2. Розбиратися в чомусь, усвідомлювати, приходити до чіткого розуміння певних фактів, причин або зв’язків.
3. Уточнювати, перевіряти точність або правдивість чогось, вилучати непевність.
Процес отримання, встановлення або уточнення інформації, фактів, обставин; вияснення чогось.
Результат такого процесу; встановлені, з’ясовані відомості.
Обговорення з метою досягнення згоди, порозуміння; узгодження позицій, поглядів.
1. Такий, що підлягає з’ясуванню, потребує вияснення або може бути з’ясований.
2. (У граматиці) Такий, що виконує синтаксичну роль другорядного члена речення — прикладки, яка з’ясовує, уточнює або конкретизує інший член речення (найчастіше підмет).
1. (у граматиці) що стосується способу дії або стану, виражає спосіб здійснення дії; такий, що відповідає на питання «як?» (наприклад: з’ясовний прислівник).
2. (у граматиці, заст.) те саме, що означувальний (у 1 значенні); такий, що виражає ознаку предмета.
1. Такий, що став зрозумілим, вияснений, прояснений; встановлений, визначений.
2. (У філософії) Про поняття, ідею: такий, що отримав чіткість, визначеність, логічну завершеність.
1. (у мистецтві, особливо в кіно та театрі) Творчий прийом або техніка, спрямована на посилення виразності, яскравості та емоційного впливу художнього образу, сцени чи загального враження від твору; інтенсифікація художньої виразності.
2. (переносно) Процес або дія, що робить щось більш помітним, виразним, яскравим у розумінні; акцентування, виокремлення.
1. (у християнській термінології) такий, що стосується явлення, відкриття божественної сутності або волі людям; пов’язаний зі святом Богоявлення (Хрещення Господнього).
2. (заст., рідк.) очевидний, явний, такий, що легко побачити або зрозуміти.
1. Ставати видимим, приходити в поле зору; виникати перед очима.
2. Виникати, починати існувати; поставати.
3. Приходити, прибувати кудись; навідуватися.
4. Виникати в думках, у свідомості.
5. Бути опублікованим, надрукованим; публічно демонструватися (про твір, видання, фільм тощо).
1. (у філософії, особливо в контексті феноменології) Такий, що може бути даним у досвіді, сприйнятий у своїй безпосередній явності; що є предметом інтуїтивного усвідомлення.
2. (у лінгвістиці та семіотиці) Такий, що стосується зовнішнього вираження, прояву смислу чи значення в мовних формах або знакових системах.
З’явлювальний (від дієслова «з’я́влювати») — такий, що стосується з‘я́влювання, тобто процесу виготовлення з’я́вки (спеціального паперового бланка для оформлення певних документів, зокрема митних, у XIX — на початку XX століття).
З’явлювальний — призначений для з‘явлювання або той, що його з’явлює (наприклад, «з’явлювальний лист»).