Словник Української
1. Хімічна сполука, речовина, утворена хімічною взаємодією атомів різних елементів.
2. (у військовій справі) Військове формування, що складається з кількох з’єднань (бригад, дивізій) або частин різних родів військ, призначене для вирішення оперативних завдань (наприклад, корпус, армія).
3. (у техніці) Деталь або вузол, що служить для механічного з’єднання частин машини, конструкції тощо.
1. Утворити єдине ціле, поєднавшись із чимось або з кимось; об’єднатися, злитися.
2. Встановити між собою зв’язок, контакт (фізичний, технічний або соціальний).
3. Про транспортні шляхи, лінії зв’язку тощо: сходячись, перетинаючись, утворювати вузол, систему сполучення.
4. Увійти в тісні стосунки, поріднитися шлюбом або стати союзниками.
1. Поєднати, скріпити разом дві або більше частин, предмети, елементи, утворивши єдине ціле або встановивши між ними зв’язок.
2. Встановити сполучення, зв’язок між кимось або чимось (наприклад, транспортне, телефонне, електромережеве).
3. Об’єднати, поєднати в одне ціле (про групи людей, організації, території, ідеї тощо).
4. У математиці, техніці: провести лінію, відрізок, шлях між двома точками або об’єктами.
1. Дія за значенням дієслова “з’єднати” — об’єднання окремих частин, елементів у єдине ціле; встановлення зв’язку, контакту між кимось або чимось.
2. Місце, де з’єднано, стикуються окремі частини, елементи чогось (наприклад, труб, рейок, дротів).
3. Військове формування, що складається з кількох частин, з’єднаних під єдиним командуванням (наприклад, бригада, дивізія, корпус).
4. Хімічна сполука, речовина, утворена хімічною взаємодією атомів різних елементів.
5. Технічний пристрій або вузол, що забезпечує механічне, електричне тощо сполучення частин механізму, апарату, системи.
1. Такий, що складається з окремих частин, елементів або фрагментів, об’єднаних у єдине ціле; сполучений, складений.
2. Пов’язаний між собою внутрішніми зв’язками, взаємозалежністю; що має спільність, єдність.
3. (У техніці, транспорті тощо) Сполучений засобами зв’язку, комунікації або транспортними шляхами; що має безперервну лінію сполучення.
4. (У граматиці) Про складні слова або словосполучення, що пишуться через дефіс або злитно.
1. Стати зрозумілим, відомим, виявитися внаслідок розгляду, дослідження чи обговорення; прояснитися.
2. Виявитися, визначитися (про факти, обставини, суть справи).
3. Отримати певний результат, наслідок; скластися певним чином (про ситуацію, справу).
1. Докладно дослідивши, довідавшись про щось, прийти до певного висновку, встановити істину, справжній стан речей.
2. Зрозуміти, усвідомити щось в результаті роздумів або обміну думками.
3. Розтлумачити, пояснити комусь щось, зробити зрозумілим.
4. (у сполученні зі словами “стосунки”, “відносини”) Налагодити взаємні стосунки, вирішити непорозуміння.
1. Дія за значенням дієслова “з’ясувати”; процес встановлення, виявлення істини, причин, обставин чогось, досягнення ясності, повного розуміння чогось.
2. Результат такої дії; висновок, істина, обставини, що стали відомими, зрозумілими внаслідок розслідування, обговорення, аналізу.
1. Призначений для з‘ясування, вияснення чогось; дослідницький, розвідувальний.
2. У військовій справі: призначений для ведення розвідки, отримання відомостей про противника; розвідувальний.
Ставати зрозумілим, очевидним; прояснюватися, виявлятися.
Отримувати пояснення, знаходити відповіді на щось; роз’яснюватися.
Встановлюватися, визначатися (про факти, обставини, деталі).