drevosliv.com

Словник Української

Категорія: З

  • забрати

    1. Взяти щось, що знаходиться десь, або відібрати у когось, привласнити собі.

    2. Відвести, перемістити когось або щось у інше місце, часто проти його волі або з певною метою.

    3. Позбавити когось життя, вбити (зазвичай у трагічних обставинах).

    4. Припинити дію чогось, усунути, ліквідувати (наприклад, симптом, перешкоду).

    5. У спорті — виграти, здобути перемогу, захопити ініціативу.

    6. Захопити, заволодіти чимось (наприклад, територією, владою).

    7. Розмовне значення: сильно захопити, зацікавити, змусити повністю віддатися якомусь почуттю чи дії.

  • забрання

    1. (рідко, застаріле) Дія за значенням дієслова «забрати»; конфіскація, відбирання чогось силою або за наказом.

    2. У деяких регіонах або старих текстах це слово може означати огорожу або паркан: те саме, що забрало або заболо (конструкція, що щось «забирає»/відгороджує)

  • забраний

    1. Який має забір, забору (у 1 знач.); прикрашений заборою, забором.

    2. Те саме, що заборний (у 2 знач.); призначений для забирання, відбирання чогось.

    3. Розм. Те саме, що забитий (у 3 знач.); замкнутий у собі, неспілкувальний.

  • забрало

    1. Рухома частина шолома (спочатку лицарського, пізніше — каски, каскетки тощо), що опускається на обличчя для захисту очей від сонця, пилу або від ударів холодною зброєю.

    2. Переносно: те, що закриває, затуляє щось від погляду, робить непомітним, незрозумілим; завіса, покривало.

    3. Застаріле: віконниця, ставень, або інший захист, щит на вікні.

  • забракуватися

    Відмовитися від чогось, визнати щось непридатним, невідповідним вимогам через наявність дефектів або недоліків.

    Розм. Про людину: втратити працездатність, захворіти; загалом — стати непридатним для використання, вийти з ладу.

  • забракувати

    1. Відхилити щось як непридатне, невідповідне вимогам або стандартам під час перевірки, огляду чи контролю.

    2. Визнати когось нездатним до чогось, непридатним для певної діяльності або невідповідним вимогам.

  • забраковуватися

    1. Бути визнаним непридатним, невідповідним вимогам або стандартам під час перевірки, контролю, огляду тощо; отримувати негативну оцінку, брак.

    2. Ставати відкинутим, відхиленим як такий, що не підходить; не отримувати схвалення.

  • забраковувати

    Відхиляти щось як непридатне, невідповідне встановленим вимогам, стандартам або нормам, визнавати браком.

    Відмовлятися визнавати когось або щось, не приймати, відкидати (наприклад, кандидатуру, пропозицію, ідею).

  • забраковування

    1. Дія за значенням дієслова “забраковувати”; відхилення чогось як такого, що не відповідає встановленим нормам, стандартам, вимогам якості.

    2. Офіційне визнання чогось непридатним, бракованим, з подальшою його відбракуванням.

  • забракований

    1. Такий, що не пройшов перевірку, контроль або оцінку, визнаний непридатним, невідповідним вимогам і відкинутий.

    2. (У спеціальних галузях) Такий, що отримав офіційний документ (бракувальний акт) про свою непридатність до подальшого використання або реалізації.