Словник Української
Особа або організація, яка ініціює, фінансує та організовує будівництво об’єктів нерухомості (житлових будинків, комерційних споруд тощо) на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні.
Власник або постійний користувач земельної ділянки, який має право на її забудову згідно з чинним законодавством та містобудівною документацією.
Застаріле значення: той, хто займається забудовою, будівництвом у широкому сенсі; будівничий.
1. Такий, що зайнятий будівлями, спорудами; закритий для вільного доступу через наявність будівель.
2. Такий, що має на собі будівлі, споруди; зайнятий під забудову.
3. (У геодезії, картографії) Такий, на якому зображено або позначено споруди, будівлі.
1. Сукупність будівель, споруд на певній території (вулиці, районі, населеному пункті); характер їх розташування та зовнішнього вигляду.
2. Процес будівництва, зведення будівель на вільній або спеціально відведеній території.
3. (у містобудуванні) Система розміщення об’єктів будівництва (будинків, споруд) на земельній ділянці з урахуванням планувальної структури, інженерного облаштування та архітектурно-просторового вирішення.
Втрачати здатність контролювати свою поведінку, поводитися нестримано, зухвало або неприпустимо через захоплення, зарозумілість, гнів тощо.
Переставати пам’ятати про себе, свої інтереси, потреби, повністю віддаватися якомусь почуттю, стану, діяльності.
Засинати, впадати в дрімоту (розмовне).
Ставати забутим, виходити з ужитку, з пам’яті (про явища, звичаї, події).
1. Переставати пам’ятати, втрачати з пам’яті якісь відомості, факти, події або відчуття.
2. Не зберігати в пам’яті, не запам’ятовувати; нехтувати необхідністю запам’ятати щось.
3. Залишати десь через неуважність, не брати з собою; не брати до уваги, не враховувати щось.
4. Переставати думати про когось або щось, припиняти згадувати; покидати, залишати без уваги.
5. Уживається для вираження неможливості або небажання щось зробити, забувши про це.
1. Дія за значенням дієслова “забувати”; стан, коли щось випадає з пам’яті, перестає зберігатися у свідомості.
2. (у психології) Психічний процес, що полягає у втраті здатності відтворювати або впізнавати раніше засвоєну інформацію, що призводить до зменшення обсягу пам’яті.
1. Розмовне, експресивне. Почати бубоніти, говорити щось швидко, невиразно або недоладно, часто з приводу чогось несуттєвого; забазікати, забурмотати.
2. Розмовне, переносне значення. Захопитися розмовами, довгими та марними обговореннями, забувши про головну справу або втративши час.
1. Почати бубоніти, видавати глухі, монотонні звуки, наче від удару в бубон або подібний інструмент.
2. Розмовляти швидко, багато і без змісту, говорити щось нудне або незрозуміле; базікати, теревенити.
3. Діал. Задзвеніти, задзвонити (про звук дзвону, металу тощо).
1. Розмовитися, забалакати, часто — швидко та безглуздо, почати говорити без упину.
2. Заспівати, затягти пісню (зазвичай простих, гумористичних або жартівливих жанрів).
3. Розпочати грати на бубні або подібному музичному інструменті.
1. Розпочати бубнити, грати на бубні або іншому ударному інструменті.
2. Розм. Почати говорити швидко, одноманітно, невиразно або незрозуміло; базікати, теревенити.
3. Розм. Завдати удару, вдарити когось.