Словник Української
1. Технологічна операція обробки металу тиском, при якій край тонкостінної деталі (зазвичай порожнистої) під впливом спеціального інструменту (вальця) загинається або обтискується, утворюючи міцне та герметичне з’єднання з іншою деталлею.
2. Процес створення кільцевої виступної борозни (вальця) на поверхні металевої деталі шляхом її пластичної деформації за допомогою роликового інструменту, часто для фіксації підшипників, втулок або інших елементів на валу чи в отворі.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі (сучасній Калуській громаді).
2. Рідкісне прізвище українського походження, утворене від діалектного слова “завальник” у значенні “той, хто заважає” або від топоніма Завальне/Завальня.
1. (у геології) Пов’язаний із завалом, що утворився внаслідок обвалення гірських порід; властивий завалу.
2. (у гірничій справі) Призначений для завалювання, засипання чогось (наприклад, виробленого простору).
1. (розм.) Заплутатися, загубитися в складних обставинах, втратити орієнтацію в ситуації; часто вживається для позначення стану розгубленості або безвиході.
2. (перен., розм.) Зайти в глухий кут у розмові чи справі, потрапити в безвихідне становище, з якого важко знайти вихід.
1. (спеціальне) Покрити поверхню металевого виробу тонким шаром валькування — суміші, що складається переважно з білини, глини та води, для захисту від окислення під час гартування.
2. (переносне значення, розмовне) Забруднити, обмазати щось липкою або рідкою речовиною; використати всю або значну кількість чогось липкого, в’язкого (наприклад, мастила, фарби).
Завалькований — такий, що має на собі ва́льки (невеликі валики, випуклі смуги), оздоблений вальками як елементом декору.
Завалькований — у техніці: такий, що має конструкцію у вигляді вальків або обладнаний вальками для певної технологічної операції (наприклад, для прокату, пресування).
1. Територія, що прилягає до вальку (невеликого лісового пагорба) або розташована між вальками.
2. Місцевість, де є багато вальків; валькувата місцевість.
3. (у діалектах) Невеликий лісок на пагорбах; галявина серед такого ліску.
1. (діал.) Покритися валунами, камінням; стати кам’янистим.
2. (перен., діал.) Стати важким, неповоротким, млявим (про людину); загрубіти, задерев’яніти.
1. (спеціальне) Обкладати, обносити валом, валами для захисту або укріплення; споруджувати вал навколо чогось.
2. (переносне, рідковживане) Оточувати, обступати щільним кільцем, наче валом; створювати непрохідну перешкоду.
1. Прикметник, утворений від дієслова «завалити» — стосовний до дії завалювання, перекриття, загородження чого-небудь; такий, що служить для завалювання або характеризує процес завалювання.
2. (у будівництві, гірництві) — пов’язаний з завалом, обвалом породи, матеріалу; стосовний до робіт з розчищення завалів.