завальцьовування

[zɑʋɑlʲt͡sʲoʋuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

Технологічна операція обробки металу тиском, при якій край тонкостінної деталі (зазвичай порожнистої) під впливом спеціального інструменту (вальця) загинається або обтискується, утворюючи міцне та герметичне з’єднання з іншою деталлею.
Процес створення кільцевої виступної борозни (вальця) на поверхні металевої деталі шляхом її пластичної деформації за допомогою роликового інструменту, часто для фіксації підшипників, втулок або інших елементів на валу чи в отворі.

Граматичні форми:

н. завальцьовування, р. завальцьовування, д. завальцьовуванню, з. завальцьовування, о. завальцьовуванням, м. завальцьовуванні, к. завальцьовування