Словник Української
1. Падаючи, закривати собою щось, засипати щось; обвалюватися, осипатися на щось.
2. Розм. Лягати, падати (перев. від стомленості, п’яний тощо); валитися.
3. Розм. Засинати, засипляти.
4. Розм. Зазнавати невдачі, провалюватися (на іспиті, екзамені тощо).
1. Засипати, закидати щось, робити заваленним (наприклад, завалювати вхід камінням).
2. Заважувати, перешкоджати комусь, чомусь у русі або діяльності (переносно).
3. Розмовне: давати, надсилати у великій кількості (наприклад, завалювати когось роботою).
4. Розмовне: зазнавати невдачі, провалюватися (наприклад, завалювати іспит).
1. Дія за значенням дієслова “завалювати” — руйнування, обвалення чогось, засипання чимось, наприклад, уламками, землею тощо.
2. (у геології, гірничій справі) Процес обвалення гірських порід у виробках, що призводить до заповнення порожнини; обвалення.
3. (у військовій справі, археології) Насип із землі, каміння, уламків, що утворився внаслідок руйнування споруди або як штучна перешкода.
1. Той, хто завалює щось (наприклад, шахтний виробок, траншею, прохід).
2. (гірн.) Робітник, який займається заваленням (закладенням) відпрацьованих гірничих виробок породою.
3. (перен., розм.) Той, хто своїми діями або бездіяльністю призводить до краху, руйнування чогось, завалює справу.
Який має властивість завалювати, призначений для завалювання (переважно про техніку або пристрій для руйнування будівель).
1. (техн.) Ущільнитися, стати щільним або міцним внаслідок обробки вальцюванням (прокатуванням між валками).
2. (розм.) Загорнутися, обмотатися у щось (наприклад, у ковдру), часто з відтінком значення зручно влаштуватися.
1. Техн. Обробляти поверхню металевої деталі за допомогою вальцювання — обкатки спеціальним інструментом (вальцювальником) для її зміцнення, ущільнення або створення певного рельєфу.
2. Техн. Герметично з’єднувати або закривати шляхом обтискання країв (наприклад, кришки корпусу) за допомогою вальцювання.
3. Розм. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.
1. Технологічна операція обробки металу або інших матеріалів, що полягає в деформуванні (зминанні, обтисканні) країв, отворів або поверхонь за допомогою спеціального інструменту (вальцювання) для створення з’єднання, герметизації, зміцнення або надання необхідної форми.
2. Результат такої дії — загерметизоване, зміцнене або сформоване місце на деталі після обробки вальцюванням.
1. Техн. Ущільнюватися, з’єднуватися або оброблятися шляхом вальцювання — пластичної деформації металу між обертовими валками для створення герметичного, міцного з’єднання або формування краю.
2. Техн. Отримувати обідок, бортик або відбортовку в результаті механічної обробки валками (наприклад, про закриту кришку банки).
3. Перен., розм. Ставати менш рухливим, повільним через втому, повноту або лінь; обростати зайвою вагою.
1. З’єднувати або обробляти металеві деталі шляхом вальцювання — пластичної деформації за допомогою обертання інструменту (вальців) для створення міцного зчеплення, герметизації або формування краю.
2. У технології обробки металів: закріплювати край тонкостінної деталі (наприклад, банки) шляхом загинання його навколо краю іншої деталі для отримання герметичного або міцного з’єднання.