завальцювання

[zɑʋɑlʲt͡sjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Технологічна операція обробки металу або інших матеріалів, що полягає в деформуванні (зминанні, обтисканні) країв, отворів або поверхонь за допомогою спеціального інструменту (вальцювання) для створення з’єднання, герметизації, зміцнення або надання необхідної форми.

  2. Результат такої дії — загерметизоване, зміцнене або сформоване місце на деталі після обробки вальцюванням.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. завальцювання, р. завальцювання, д. завальцюванню, з. завальцювання, о. завальцюванням, м. завальцюванні, к. завальцювання

Більше записів