Категорія: З

  • заведення

    1. Дія за значенням дієслова завести (у різних значеннях); заведення механізму, заведення справи.

    2. Установа, підприємство, організація (переважно громадського харчування, побуту або освіти); заклад. Наприклад: харчове заведення, навчальне заведення.

  • заведений

    1. Такий, що введено в дію, налагоджено для функціонування; установлений, налаштований.

    2. Який став звичним, постійним, традиційним; усталений.

    3. У знач. прикметника від дієслова “завести”: такий, що знаходиться в стані, коли його завели (наприклад, про механізм із заводним пристроєм).

  • завдячуватися

    1. Бути зобов’язаним комусь, чомусь за щось; мати щось як результат чи наслідок чиїхось дій, старань, впливу.

    2. (У пасивних конструкціях) Бути викликаним, зумовленим чимось; відбуватися внаслідок чогось.

  • завдячувати

    1. Мати щось (матеріальне чи нематеріальне) внаслідок чиєїсь допомоги, сприятливих обставин або певної причини; бути зобов’язаним комусь або чомусь за отримане благо, успіх, стан.

    2. Висловлювати, відчувати подяку, визнання комусь за щось отримане або здійснене.

  • завдячування

    1. Дія за значенням дієслова “завдячувати”; вираження подяки, визнання чи вдячності за отримане добро, послугу, допомогу тощо.

    2. (у філософії, релігії) Почуття глибокої вдячності, зобов’язаності або належності чогось вищій силі, долі, Богові або іншій сутності.

  • завдячливість

    Завдячливість — властивість завдячливої людини; вдячність, визнання за послугу, добро.

  • завдячливо

    1. (про манеру висловлювання, поведінку) Так, що виражає вдячність, визнання за послугу, допомогу тощо; з почуттям подяки.

    2. (перен., про погляд, посмішку тощо) Так, що виражає теплі почуття, ніжність, задоволення.

  • завдячливий

    Який виражає подяку, сповнений вдячності; вдячний.

    Який викликає почуття вдячності, заслуговує на подяку.

  • завдячитися

    1. (рідко) Бути зобов’язаним комусь, чомусь; мати завдяки комусь, чомусь певний результат, перевагу або успіх.

    2. (діал.) Дякувати, виявляти подяку; віддячуватися.

  • завдячити

    1. Бути причиною чогось, спричиняти, викликати певний стан або явище.

    2. (У пасивній конструкції “завдячувати”) Мати щось внаслідок чиєїсь діяльності, допомоги, втручання; бути зобов’язаним комусь, чомусь.