Словник Української
1. Послідовник єресі; людина, що відхиляється від офіційного церковного вчення, догматики та обрядів, яку церква визнає відступником.
2. Переносно: людина, яка відступає від загальноприйнятих у якійсь галузі (науці, мистецтві тощо) поглядів, принципів або правил; новатор, що заперечує усталені норми.
1. Релігійна течія, що відхиляється від офіційного вчення церкви та її догматів; єресь.
2. Схильність до єресі; упередження, думка, що суперечить загальноприйнятим догматам.
3. Перен. Відступ від загальновизнаних норм, правил у якій-небудь галузі знань або суспільної думки; вільнодумство.
1. Стосунковий до Єретані, села в Україні, або до його мешканців.
2. Стосунковий до Єретані, колишнього містечка в Україні, або до його історичного населення.
1. Глава, ідейний натхненник та організатор єресі; провідник релігійного вчення, що визнається офіційною церквою помилковим або відступницьким.
2. (У переносному значенні) Засновник або активний прихильник будь-якої вчення, теорії чи поглядів, що різко розходяться з загальноприйнятими, авторитетними; схильний до радикального інакомислення.
1. Засновник або глава єресі, релігійної течії, що відхиляється від офіційного вчення церкви.
2. Переносно: ідейний натхненник, провідник будь-якого вчення, що різко суперечить загальноприйнятим поглядам.
1. Вчення, що суперечить церковним догматам і відхиляється від офіційної релігійної доктрини, переважно християнської, та визнається церквою помилковим і шкідливим.
2. Переносно: погляд, думка або вчення, що різко розходяться з загальноприйнятими, авторитетними поглядами в якійсь галузі знань чи суспільному житті; відступ від загальної лінії, догми.
Єрепуд — власна назва, що походить від українського діалектного слова “єрепуд” (бешкетник, пустун), яку використовує український письменник Олександр Ірванець як псевдонім для персонажа-оповідача у своїх сатиричних творах, зокрема в циклі “Єрепуд, або Життя людини”.
Єрепуд — персонаж-маска, літературний образ, що втілює тип простодушної, але гострої на язик людини з народу, через призму світогляду якої автор іронічно та гротескно коментує суспільні й політичні реалії.
1. (діал.) Поводитися уперто, виявляти норов, неслухняність; капризничати.
2. (діал.) Чванитися, задирати носа, виставляти себе напоказ; важничати.
3. (діал.) Сильно намагатися, звертаючи на себе увагу; метушитися, копошитися.
1. У давньогрецькій міфології — одна з Гор, богинь природних явищ та частин доби, яка уособлювала мир, спокій та тишу; також ім’я однієї з німф.
2. У переносному значенні (книжн., заст.) — спокій, мир, тиша, благодать.
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Єремія, що вказує на батьківське походження особи (донька Єремії).