drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Є

  • єпитимійний

    1. Який стосується єпитимії (церковного покарання за гріхи), призначений для неї або має її характер.

    2. Який має покаянний, спокутувальний характер; пов’язаний зі спокутою провини.

  • єпистима

    Єпистима — жіноче ім’я грецького походження (грец. Επιστήμη), що означає “знання”, “наука”, “пізнання”.

    Єпистима — у православ’ї та католицизмі: ранньохристиянська свята, мучениця, шанована разом із сестрами Софією (матір’ю) та іншими доньками — Вірою, Надією та Любов’ю; день пам’яті вшановується 30 вересня (17 вересня за старим стилем).

  • єпископський

    1. Який належить єпископу, властивий єпископу або пов’язаний з ним.

    2. Який стосується єпископату як інституції, пов’язаний з єпископською владою чи саном.

    3. Який належить до єпископського титулу, посади чи сану (наприклад, єпископський посох, єпископська хіротонія).

  • єпископство

    1. Посада, сан або служіння єпископа в християнській церкві.

    2. Період перебування на посаді єпископа; час правління певного єпископа.

    3. Територія, яка перебуває під духовною владою єпископа; єпархія.

    4. Резиденція (палац) єпископа; будівля, де розміщена адміністрація єпархії.

  • єпископат

    Єпископат — це зібрання єпископів певної церкви, країни або регіону як особлива вища група духовенства.

    Єпископат — це посада, сан або гідність єпископа; єпископство.

  • єпископальний

    1. Який стосується єпископа, належить єпископу; єпископський.

    2. Який стосується церковної організації, де центральну роль у керівництві та збереженні апостольської спадкоємності відіграє інститут єпископів (єпископат); характерний для таких церков.

    3. (Як власна назва) Який стосується Єпископальної церкви (наприклад, Протестантської єпископальної церкви у США).

  • єпископ

    1. Вища духовна особа в християнських церквах, що очолює єпархію (церковну адміністративно-територіальну одиницю) і має повноваження висвячувати священиків та здійснювати таїнство миропомазання.

    2. У православ’ї та католицизмі — третій, найвищий ступінь священства (після диякона та пресвітера), на який зводять через хіротонію; архієрей.

    3. У шахівниці — фігура, що ходить по діагоналях на будь-яку кількість полів; офіцер.

  • єпархія

    1. Церковно-адміністративна одиниця в православній, католицькій та деяких інших християнських церквах, що перебуває під управлінням єпископа (архієпископа, митрополита).

    2. Територія, на яку поширюється влада такого єпископа, а також її населення, що належить до певної церкви.

  • єпархіальний

    1. Який стосується єпархії як церковно-адміністративної одиниці, належить до неї або є її частиною.

    2. Який належить до єпархії як церковного округу, пов’язаний з її діяльністю або управлінням.

    3. Який знаходиться у віданні єпархії або підпорядкований єпархіальному архієрею (єпископу).

  • єпанча

    1. Старовинний верхній одяг у вигляді довгого, широкого плаща без рукавів, часто з відкладним коміром, який носили поверх іншого вбрання; традиційний елемент українського, а також загальнослов’янського та східного історичного костюма.

    2. У сучасному вжитку — рідкісна назва для накидки, плаща вільного крою, що нагадує за формою історичну єпанчу.