1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Дінця, що протікає територією Харківської області.
2. (рідко) Застібка, гачок, гачок для одягу (переважно у західних регіонах України).
Категорія: Є
-
єралаш
1. Назва старовинної картярської гри, в якій виграш або програш залежали від довільного збігу карт.
2. Переносно — безладдя, плутанина, хаотичне змішування різнорідних елементів, явищ або понять.
3. Назва популярного в СРСР дитячого гумористичного кіножурналу, що виходив з 1974 року.
-
єр
1. Назва літери “ъ” (твердий знак) в українській кириличній абетці, що історично вживалася, але з 1990-х років офіційно не входить до її складу; твердий знак.
2. У мовознавстві — застаріла назва ненаголошеного голосного звука [о] після м’яких приголосних, що перейшов у [е] (наприклад, в українських діалектах або в історичній фонетиці).
3. У палеослов’янській графіці — одна з двох літер (разом із “єрь”) для позначення редукованих голосних звуків [ъ] та [ь].
-
єпіфанівна
По батькові жіночої статті, утворене від чоловічого імені Єпіфан (Єпифан). Вказує на ім’я батька особи та є складовою частиною повного іменування, наприклад: Марія Єпіфанівна.
-
єпіфанович
Єпіфанович — українське прізвище, що вказує на походження від імені Єпифаній (Єпіфан) і має значення «син Єпифанія».
-
єпіфан
1. (релігійний термін) Свято Богоявлення, яке відзначається 6 січня (19 січня за старим стилем) на честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордан; Водохреще, Йордан.
2. (переносне значення) Раптове усвідомлення, осяяння, момент прозріння або глибокого розуміння чогось.
-
єпітрахиль
Єпітрахиль — довга стрічка з тканини, що є частиною богослужбового облачення православного та греко-католицького священника; носиться на шиї, обидва кінці її з’єднані та спускаються спереду, символізуючи благодать священства.
-
єпітимія
Єпітимія — у християнській церковній практиці покаянне діяння або обмеження (наприклад, додаткові молитви, пост, паломництво), що накладається священиком на каятника для духовного виправлення та відпущення гріхів після сповіді.
Єпітимія — у ширшому, історичному значенні — церковне покарання, відлучення від участі в таїнствах на певний термін, що застосовувалося в давнину за особливо важкі злочини проти віри та моралі.
-
єпитрахиль
Єпитрахиль — довга стрічка з тканини з вишитим хрестом, яку православні та греко-католицькі священники носять на шиї під час богослужіння; одна з обов’язкових богослужбових одеж (облачень) священнослужителя.
-
єпитимія
Церковне покарання, що накладається на віруючого священиком за вчинення тяжких гріхів або порушення церковних правил з метою його духовного виправлення; церковно-дисциплінарне стягнення.
У широкому розумінні — будь-яке суворе покарання, тяжке випробування або добровільно взяте на себе важке обов’язкове відшкодування провини.