Категорія: В

Властивість матеріалів, зокрема полімерів, глин, деяких металів тощо, одночасно проявляти в’язкість (опір течії) та пластичність (здатність до незворотної деформації без руйнування), залежно від умов навантаження; здатність до пластичного течіння після досягнення певної межі.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.

2. (у спеціальній термінології) Рідко вживана форма для позначення властивості в’язкості, стану в’язкої речовини або чогось, що має в’язку консистенцію.

1. Зв’язка, пучок, пачка однорідних предметів, з’єднаних між собою для зручності перенесення або зберігання (наприклад, в’язка дров, в’язка ключів).

2. Технічний термін у будівництві та архітектурі: горизонтальний елемент (балка, перемичка), що спирається на стовпи, колони або простінки і служить для підтримки перекриття або зв’язку вертикальних конструкцій.

3. У медицині та анатомії: пучок нервових або м’язових волокон, що функціонально об’єднані (наприклад, судинно-нервова в’язка, провідна в’язка серця).

4. У ботаніці: група судин, що проходить у стеблі, корені або листку рослини (провідна в’язка).

1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

2. (у множині, розм.) Назва вузької, болотистої ділянки лісу або заростей у низині, де важко пройти через наявність в’язкої грязі, води та густої рослинності; гирло, трясовина.

1. Множина від слова “в’яз” — листопадні дерева роду Ulmus родини в’язових (Ulmaceae), що мають цінну деревину та часто використовуються в озелененні.

2. Рідкісна застосувальна форма множини від слова “в’язь” (застаріле “в’яз”) у значенні “в’язниця”, “темниця”, “ув’язнення”.

1. Особа, яка позбавлена волі та утримується під вартою в місцях позбавлення волі (тюрмі, в’язниці, таборі тощо) за рішенням суду або іншого уповноваженого органу.

2. (переносне значення) Той, хто перебуває в стані несвободи, залежності, обмеження; невільник.

1. Той, хто займається в’язанням; майстер з в’язання виробів із пряжі.

2. Рідкісна назва для інструменту (гачка, спиці) або пристрою, призначеного для механічного в’язання.

3. У техніці: робочий елемент в’язальної машини, що безпосередньо формує петлі.

4. У зоології: народна назва деяких видів павуків, які плетуть великі ловчі сітки (кругопряди).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. (заст.) Те саме, що в’язниця — місце ув’язнення, тюрма.

1. Дія за значенням дієслова “в’язати”; створення виробу (одягу, предметів побуту) з ниток, пряжі, шнура тощо шляхом переплетення петель за допомогою спеціальних інструментів (гачків, спиць, шпиців).

2. Результат такої дії — готовий виріб або його частина, створені технікою переплетення петель.

3. Розділ рукоділля, вид декоративно-ужиткового мистецтва, що охоплює техніки створення трикотажних виробів.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “в’язанка” у значенні невеликої кількості дров, соломи, лозини тощо, зв’язаних у пучок або снопик.

2. Розмовна назва невеликого зв’язаного пакета, пакунка, охайно перев’язаного мотузкою або шпагатом (наприклад, в’язанка газет, в’язанка паперів).

3. Діалектне: зв’язані разом кілька предметів (наприклад, в’язанка риби, в’язанка цибулі).