Категорія: В

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вава” — у дитячій мові або в розмовному стилі: ранка, подразнення на шкірі, часто з виділенням сукровиці або гною.

2. (переносне значення, розмовне) Про щось незначне, але дратівливе, неприємне у справі, ситуації тощо.

1. Жителька або уродженка стародавнього міста Вавилон або Вавилонського царства.

2. Представниця семітських народів, що населяли Вавилонію в давнину.

3. У переносному значенні: жінка, для якої характерна розбещеність, розпусність або моральний хаос (за біблійними образами Вавилону як символу гріха та безчестя).

1. Мешканець або уродженець стародавнього міста Вавилон або Вавилонського царства.

2. Представник семітських народів (амореї, халдеї тощо), які населяли Вавилонію та створили її цивілізацію.

3. У переносному значенні: людина, що живе серед хаосу, безладдя або морального занепаду (за біблійним образом Вавилону).

1. Жінка або дівчина, що народилася чи живе в місті Вавилон (стародавнє місто в Месопотамії).

2. Рідкісна назва рослини з родини айстрових, відомої як татарник звичайний (Onopordum acanthium), яка іноді використовується в народній медицині та вважається бур’яном.

3. У переносному, застарілому значенні — жінка, яка створює безлад, плутанину або говорить незрозумілою мовою (за аналогією з біблійною розповіддю про Вавилонську вежу).

1. Мешканець або уродженець стародавнього міста Вавилон, столиці Вавилонського царства.

2. Представник семітських народів, що населяли Вавилонію та сповідували вавилонську культуру.

3. У переносному значенні — людина, що живе серед суєти, галасу, безладдя або морального занепаду (за асоціацією з біблійним образом Вавилону як символу гріховності та сум’яття).

1. Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр, відомий своїми архітектурними пам’ятками (зокрема, Вавилонською вежею та висячими садами).

2. У переносному значенні — галасливе, багатолюдне місце, де зосереджено представників різних народів, мов і культур; символ сутолоки, сум’яття та розмаїття.

3. У християнській традиції (з великої літери) — символ гріховного світу, ворожої Богові цивілізації або безбожної влади, часто протиставляється Єрусалиму як місту Божому.

1. Мінерал класу фосфатів, гідроксифосфат алюмінію, що утворює дрібні кристали або ниркоподібні агрегати зеленого, білого, жовтуватого кольору; названий на честь польського геолога Вільгельма Вавеля.

2. (іст.) Уживана в XIX — на початку XX століття назва для одного з видів піскуватого вапняку, що видобувався поблизу Кракова (Польща) на пагорбі Вавель.

1. (діал.) Те саме, що рана — пошкодження тканин живого організму з порушенням їх цілісності, що виникає внаслідок зовнішнього механічного впливу.

2. (перен., розм.) Сильний душевний біль, переживання, психологічна травма.

3. (дітл.) Уживається для позначення будь-якого болю, пошкодження на тілі або предмета, що їх спричинив (наприклад, гарячий предмет, гострий інструмент).

1. (спеціальне) Процес приваблення, заманювання тварин (переважно птахів) за допомогою звуків, що імітують їхній голос, або за допомогою спеціальних пристроїв (вабів) з метою полювання, спостереження чи фотографування.

2. (переносне, рідше) Дія за значенням дієслова «вабити»; спокусливі, принадні заклики, обіцянки, що мають заманити когось.

Власна назва села в Україні, що входить до складу Горохівської селищної громади Луцького району Волинської області.