Словник Української
1. Набувати знань, навичок, освоювати якусь галузь знання або вміння; засвоювати певний матеріал, інформацію.
2. Передавати комусь знання, навички; навчати, пояснювати, допомагати засвоїти певний матеріал або вміння.
3. Розвивати, формувати в комусь певні якості, звички, поведінку; виховувати, повчати.
4. Запам’ятовувати, заучувати щось напам’ять (текст, правило тощо).
1. Оволодівати знаннями, набувати навичок, досвіду в якійсь галузі; здобувати освіту, навчатися.
2. Старанно вивчати, запам’ятовувати щось; заучувати.
3. Перен. Набувати життєвого досвіду, робити висновки з пережитого; вдосконалюватися.
4. (з інфінітивом) Намагатися, навчатися робити щось, освоювати якусь дію.
1. (у бухгалтерському обліку) Вноситися, зараховуватися на рахунок; бути взятим до уваги, врахованим при підбиванні підсумків, складанні звіту тощо.
2. (переносно) Бути врахованим, прийнятим до уваги (про явища, фактори, обставини).
1. Система філософських, релігійних, політичних або наукових поглядів, ідей, принципів, що їх виклав і пропагує певний мислитель, школа, напрям; доктрина.
2. Процес отримання знань, набуття досвіду, вміння; навчання.
3. Сукупність знань, одержаних у результаті навчання; освіта, наука.
4. У християнстві та інших релігіях: сукупність догматів, принципів і правил життя, що становлять зміст даної віри; проповідь, повчання.
учіплюватися — дієслово, яке вживається переважно в розмовній мові та означає: міцно, настирливо, іноді з докорами або скаргами чіплятися за когось, приставати до когось з чимось, нав’язувати свою присутність або розмову.
1. Скорочення від “учень комсомолу” — молодший ступінь членства у Всесоюзному ленінському комуністичному союзі молоді (ВЛКСМ) для школярів 9–14 років у СРСР, що існував у 1924–1936 роках; також — член цієї організації.
2. У переносному значенні — людина з догматичним, обмеженим світоглядом, що сліпо дотримується вказівок або ідеологічних шаблонів (зазвичай із відтінком зневаги).
1. (від рос. “учёт”) — застаріле та нерекомендоване до вживання слово, що означає облік, реєстрацію, фіксацію чого-небудь для подальшого контролю або систематизації (наприклад, облік товарів, статистичний облік). У сучасній українській мові слід використовувати відповідники: облік, реєстрація, інвентаризація.
2. У контексті історії або джерел радянського періоду може вживатися як термін, що позначає систему бюрократичного обліку та контролю (наприклад, партійний облік).
1. Стан, становище учня; період навчання в школі чи в іншому навчальному закладі.
2. Сукупність учнів, учнівський колектив; також учнівське середовище.
3. Перен., заст. Початковий етап у оволодінні якоюсь майстерністю, професією, період навчання та підготовки під керівництвом досвідченого фахівця (майстра).
1. Сприйняти на слух, почути щось або когось.
2. Отримати відомості, дізнатися про щось.
3. Зрозуміти, усвідомити почуте; зробити висновок з почутого.
1. (рідк.) Одержати чутку, почути про щось; дізнатися.
2. (діал.) Прислухатися, намагатися розібрати, розчути щось почуте.