Словник Української Мови
Усеозброєння — повна, всебічна озброєність; стан максимальної готовності до боротьби чи дії, забезпечений усіма необхідними засобами, знаннями та ресурсами.
Усеозброєння (Усеозброєння) — власна назва, що може вживатися для позначення конкретної системи, комплексу, концепції повного або всебічного озброєння (наприклад, у військовій справі, ідеології).
1. Такий, що охоплює все, поширюється на все; всеосяжний, всеохопний.
2. (У філософських та релігійних текстах) Всеосяжний, всеохопний, що містить у собі все суттєве, абсолютний.
Усеосяжність — властивість за значенням прикметника “усеосяжний“; здатність охоплювати, включати в себе все, повна всезагальність, тотальність.
1. Надати чомусь середніх, поміркованих характеристик; зробити менш вираженим, інтенсивним або якісним, привести до середнього рівня.
2. У математиці, статистиці: визначити середнє арифметичне значення; обчислити середню величину.
3. У соціально-економічному контексті: зрівняти, звести до одного, загального рівня, наприклад, доходи або умови життя.
1. Стати середнім, звичайним, втратити виняткові якості; наблизитися до середнього рівня, показника.
2. (у статистиці, математиці) Набути значення, що є середнім арифметичним; вирівнятися до певного середнього рівня.
1. Який має властивість усереднювати, зводити до середнього рівня, показника або значення; що виконує операцію усереднення.
2. (У математиці, статистиці) Призначений для знаходження середньої величини; що описує процес або функцію обчислення середнього арифметичного чи іншого виду середнього значення.
1. Дія за значенням дієслова «усереднювати» — надання чомусь середніх, типових характеристик, зведення до певного середнього рівня або показника.
2. (Математика, статистика) Обчислення середнього арифметичного або іншого середнього значення з ряду даних; результат такого обчислення.
3. (Переносне) Позбавлення індивідуальних, яскравих рис; зведення до загального, нівелюючого стандарту.
1. Надавати чомусь середніх, типових характеристик; робити однорідним, зводити до певного середнього рівня, стандарту.
2. У математиці, статистиці: визначати середню величину (середнє арифметичне) ряду чисел або показників.
1. Ставати середнім, звичайним, втрачати виразність, оригінальність або інтенсивність; наближатися до середнього рівня, показника.
2. (у математиці, статистиці) Приймати значення, що дорівнює середньому арифметичному; характеризуватися певним середнім показником.
Який надає середніх, типових характеристик; що робить щось середнім, звичайним, позбавленим винятковості.
Який обчислює або виражає середню величину (середнє арифметичне) чогось.