drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • утискувачка

    1. Жінка, яка систематично піддає когось утискам, пригнічує, обмежує права або свободу, виявляє жорстокість і деспотизм.

    2. Рідко — жіночий рід до слова “утискувач” у значенні знаряддя, пристрою або механізму для стискання, тиснення чи створення тиску (наприклад, в техніці).

  • утиснений

    1. (про людину або групу) Такий, що зазнав утисків, пригнічення, обмеження прав або свобод; поневолений, підкорений.

    2. (перен., про почуття, думки) Такий, що придушений, стриманий, не отримав вільного вияву.

  • утиснення

    1. Дія за значенням дієслова “утиснути” — стискання, здавлювання чогось, натискання з силою.

    2. (у техніці) Процес формування деталі шляхом втискання матеріалу (наприклад, металу, пластмаси) у прес-форму під високим тиском.

    3. (переносне) Обмеження, пригнічення, позбавлення свободи дій або волевиявлення.

  • утисник

    1. (історичне) Особа, яка займається утиском, тобто пригніченням, обмеженням у правах, поневоленням когось; гнобитель, пригнобитель.

    2. (технічне, спеціальне) Пристрій або деталь, призначені для створення тиску, стискання, фіксації чогось у певному положенні (наприклад, у верстатах, механізмах).

  • утисниця

    1. Жінка, яка утискає, пригнічує когось, обмежує чиїсь права або свободу; жіночий відповідник до слова “утисник”.

    2. (заст.) Жінка, яка завойовує, підкорює когось або щось; захопниця.

  • утиснути

    1. Щільно притиснути, втиснути щось у щось, примусити зайняти менше місця.

    2. Перен. Обмежити, стримати, пригнітити (про почуття, волю, свободу тощо).

  • утиснутий

    1. (про предмет) Такий, що має на поверхні заглиблення, витиснені знаки або візерунки; викарбуваний, вибитий.

    2. (перен., про людину) Пригнічений, обмежений у своїх правах або можливостях; поневолений, пригноблений.

  • утиснутися

    1. Ущільнитися, стиснутися під тиском або внаслідок втискання; зайняти менший об’єм.

    2. (переносно) Стати більш стриманим, стулитися, зменшити свою активність або прояви (про почуття, поведінку тощо).

  • утихати

    1. Ставати тихішим, спокійнішим, зменшувати силу, інтенсивність (про звуки, явища, рух, емоції тощо).

    2. Поступово припинятися, закінчуватися, осідати (про біль, хворобливий стан, непорядки, метушню тощо).

    3. Заспокоюватися, приходити до стану супокою, переставати хвилюватися, тривожитися (про людину, групу людей).

  • утихатися

    1. Ставати тихим, спокійним; заспокоюватися (про явища, звуки, емоції тощо).

    2. Зменшувати свою інтенсивність, силу; стихати, вщухати (про природні явища, рух, активність).

    3. Приходити до стану миру, згоди; переставати сваритися, конфліктувати.